Самогубство як актуальна проблема сучасної школи

                           Людмила ГАБЕНКО, 

                                                  соціальний педагог Дунаєцького НВК

Франкл сказав, що якщо людина досягши юнацького віку не знає в чому сенс її життя, то вона може вчинити суїцид, бо не розуміє цінність і зміст свого існування. Отже, основним завданням працівників психологічної служби є все-таки формування життєвого сенсу і стресостійкості, як факторів зменшення суїцидальних тенденцій в суспільстві.

Проблема самогубства є досить нагальною в сьогоднішньому суспільстві, де кожні 40 секунд 1 людина на нашій планеті лишає себе життя, а Україна належить до країн з високим рівнем самогубств (25 на 100 тис. населення). Суїцид не залишає осторонь і шкільне життя українців. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,2 % дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8 % - вважають, що нікому немає до них діла, 25,5 % - не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9 % - не стримуються в ситуації конфлікту.

Не можна сказати, що дана проблема актуальна для кожної дитини, але і сказати, що вона далека від наших учнів - неможливо. Безперечно все залежить від індивідуальних віково-типологічних особливостей дитини, умов виховання, «груп спілкування» учня, але не можна виключати і особливості регіональної ментальності населення, «контингент» учнів. З особистого досвіду, можу сказати, що діти підліткового віку в сім'ях, в яких не сформовані сімейні цінності, які не мають національних пріоритетів (проблема патріотичного виховання і ментальності), діти які не знають чого хочуть від життя, - менш стійкі до життєвих випробувань.

Що ж таке СУЇЦИД, які риси має?

Самогубство - акт позбавлення себе життя, під час якого людина діє навмисно, цілеспрямовано і свідомо (Едвін Шнейдман).

Суїцидальна поведінка - поняття більш широке ніж суїцид, воно включає в себе будь-які внутрішні та зовнішні форми психічних актів, які спрямовуються уявленнями про позбавлення себе життя. Внутрішня суїцидальна поведінка містить у собі суїцидні думки, уявлення, переживання, а також суїцидальні тенденції, серед яких можна виділити задуми та наміри. Практично доцільно користуватися трьома ступенями цієї шкали.

Етапи суїцидальної поведінки

I.   Пасивні суїцидальні думки характеризуються уявленнями, фантазіями на тему своєї смерті, але не на тему позбавлення себе життя як самодовільної дії («добре було б померти», «заснути й не прокинутись» тощо);

II. Суїцидальні задуми - це активна форма вияву суїцидальності, тобто тенденція до самогубства, глибина якої збільшується з розробкою плану її реалізації. Обдумуються спосіб, час і місце самогубства;

III. Суїцидальні наміри передбачають приєднання до задуму рішення та вольового компонента, який спонукає до безпосереднього переходу в зовнішню поведінку.

Період від виникнення суїцидальних думок до спроб їх реалізації традиційно називається передсуїцидальним (передсуїцид). Тривалість його може вираховуватись хвилинами (гострий передсуїцид) або місяцями (хронічний передсуїцид). У випадках довготривалого передсуїциду процес розвитку внутрішніх форм суїцидальної поведінки чітко проходить описані раніше етапи. Однак ця послідовність виявляється далеко не завжди. За гострих передсуїцидів можна спостерігати виникнення суїцидальних задумів.

Десять основних причин суїцидальної поведінки серед молоді:

1.Переживання образи, самотнос л, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;

2.Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

3. Переживання, пов'язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків;

4. Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

5. Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;

6. Страх перед покаранням;

7. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність;

8. Почуття помсти, погроз, шантажу;

9. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;

10. Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів («ефект Вертера»).

Характерні риси самогубців

1. Попередня спроба самогубства: у багатьох молодих людей, котрі закінчують життя самогубством, була спроба суїциду раніше.

2.  Усні загрози: деякі суїциденти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: «Я не можу цього витримати», «Я не хочу більше жити», «Я хочу покінчити із собою». Часто висловлювання можуть бути замасковані: «Ви не повинні більше про мене турбуватись», «Я не хочу створювати вам проблеми», «Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду», «Вони дуже скоро пожалкують, коли я їх залишу» і т. п. Усі загрози повинні сприйматися серйозно.

3. Зміна в поведінці: наприклад, активні люди можуть стати замкнутими й заглибитись у себе; нерішучі люди можуть здійснювати надзвичайно ризиковані вчинки.

4.  Токсикоманія, наркоманія, алкоголізм. Незвичні покупки: людина може прагнути купити зброю, мотузку та інші речі, які можуть викликати у вас підозру.

5. Відмова від власності: той, хто вирішив здійснити самогубство, може роздавати власні речі.

6. Ознаки депресії: це можуть бути зміни в уживанні їжі, порушення сну, тривожність, неврівноваженість, утрата інтересу до діяльності.

7. Проблеми у школі: пропуски уроків, емоційні вибухи або інша поведінка, не властива даному учню.

8. Теми смерті: бажання закінчити своє життя може проявлятись у малюнках, у поезії, записах у щоденнику тощо.

9. Раптові (неочікувані) стани ейфорії: людина має щасливий вигляд після тривалого депресивного стану - це означає, що вона відчуває полегшення від остаточно прийнятого рішення про скоєння самогубства.

10. Інші ознаки: часті інциденти, скарги на фізичний стан організму, гіперактивність, агресивність, неадекватна поведінка з метою привернення уваги або досить тривале переживання горя після втрати когось.

Поради « Як попередити самогубство»

ВИСЛУХОВУЙТЕ - «Я чую тебе». Не намагайтесь утішити загальними словами типу «Ну, усе не так погано»,«Вам стане краще», «Не варто це робити». Дайте їй можливість висловитись. Ставте запитання й уважно слухайте.

ОБГОВОРЮЙТЕ - відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтесь говорити про це. Більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, і це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства, тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність, підозрілість.

БУДЬТЕ УВАЖНІ до непрямих показників при передбачуваному самогубстві. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати дорослого за його зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви приймаєте їх серйозно.

СТАВТЕ ЗАПИТАННЯ - узагальнюйте, проводьте рефреймінг - «Таке враження, що ти насправді говориш...», «Більшість людей замислювались про самогубство...», «Ти коли-небудь думав, як це зробити?» Якщо ви отримуєте відповідь, переходьте на конкретику. Пістолет? А ти коли-небудь стріляв? А де ти його візьмеш? Що тоді відбудеться? А що коли ти промахнешся? Хто тебе знайде? Ти думав про свій похорон? Хто на них прийде? Недомовлене, приховане ви повинні зробити явним. Допоможіть підлітку відкрито говорити та обмірковувати про свої задуми.

ПІДКРЕСЛЮЙТЕ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР проблем - визнайте, що його відчуття дуже сильні, проблеми складні. Дізнайтесь, чим ви можете допомогти, оскільки вам він уже довіряє. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти в цій ситуації.

Література:

1.        Робота психолога з батьками.-Психолог бібліотека Шкільний світ. - К:-2006- 110с.

2.        Психологічний довідник для вчителя в4 книгах \ Упоряд В. Андрієнко.-К.:Главник, 2005.-96 с