Офіційний сайт відділу освіти Глухівської РДА

Каталог статей

Головна » Статті » психологія

Особливості навчання в школі «особливих» дітей

Людмила ГАБЕНКО  

практичний психолог

Дунаєцького НВК

 

   Навчання дітей з особливими потребами   стикається в сучасній школі з великою кількістю проблем. Воно багато в чому залежить від проблем самої дитини, також варто вказати на особливості  навчальних програм, за якими працюють діти, і їх відповідність можливостям дитини, вміння і підготовки вчителя.

 Одним із результатів гуманістичної освіти та виховання можна вважати ста­новлення людини, що поважає себе та інших, здатної до співчуття, готової до вільного гуманістично орієнтованого ви­бору й індивідуального інтелектуального зусилля, патріота своєї держави, грома­дянина, професіонала.

Останніми роками сучасні вітчизня­ні науковці, зокрема, В. Бондар, О. Воло­шина, Т. Євтухова, І. Іванова, А. Капська, В. Ляшенко, А. Полударова, М. Сварник, О. Столяренко, П. Таланчук, В. Тесленко, І.   Холковська, А. Шевцов, Є. Холостова, О. Хорошайло, Т. Черняєва та ін., присвя­чують свої праці дослідженням проблеми інтеграції дітей з особливими потребами до навчання в загальноосвітньому на­вчальному закладі, їх реабілітації та со­ціалізації до суспільних норм.

Ключовою метою соціальної реабілі­тації є відновлення соціального статусу особи, забезпечення соціальної адап­тації та пошук шляхів участі людини в суспільному та соціальному житті, до­сягнення матеріальної незалежності для задоволення своїх потреб.

Як зазначає Т. Черняєва, ключовими модулями соціальної реабілітації є:

        мейнстримінг (нормалізація) — спів­відношення з нормою, загальноприй­нята модель поведінки, основний на­прям життєдіяльності суспільства;

        інклюзія (включення) — включення особи в існуючу систему соціальних відносин з гарантією всіх прав;

 інтеграція (об'єднання) — викорис­тання соціальних ресурсів кожною людиною особисто, тобто розши­рення індивідуальних можливостей, перспектив.

Сучасна школа здійснює соціальну адаптацію дітей з особливими потребами за допомогою інклюзивної освіти.

Залежно від типу порушення виокремлюють такі категорії дітей:

      з порушеннями слуху (глухі, оглухлі, зі зниже­ним слухом);

      з порушеннями зору (сліпі, осліплі, зі зниже­ним зором);

      з порушеннями інтелекту (розумово відсталі, із затримкою психічного розвитку);

      з мовленнєвими порушеннями;

      з порушеннями опорно-рухового апарату;

      зі складною структурою порушень (розумово відсталі сліпі чи глухі; сліпоглухонімі та ін.);

      з емоційно-вольовими порушеннями та дітей з аутизмом.

У людини є два шляхи існування –це розвиток чи деградація, – середнього не існує.  Основою розвитку людини є взаємодія в суспільстві, спілкування з однолітками і старшими. Перейняття досвіду, як і формування всебічно гармонійно розвинутої особистості без спілкування не можливе. Навчання і виховання не достатньо для гармонізації особистості, без спілкування з однолітками - дитина, яка отримує індивідуальну освіту не може  належним чином спілкуватись в освітньому процесі з однокласниками –їх просто немає. Провідною діяльністю в підлітковому віці є інтимно-особистісне спілкування, дане спілкування має відбуватись, як з однолітками так і з дорослими, що сприяє розвитку особистості. Як же дитина не контактуючи з однолітками  зможе впроваджувати свою провідну діяльність.

Інклюзивна освіта передбачає залучення дитини з обмеженими можливостями до загального навчального процесу з звичайними дітьми  такими методами:

1. Майнстримінг -  залучення дітей з особливими потребами в позаурочну роботу;

2. Інтеграція – залучення дітей з особливими потребами в навчальний процес;

3. Соціальна інтеграція -  залучення дітей з особливими потребами в позаурочну роботу (ігри, харчування та ін.);

4. Функціональна інтеграція –навчання в одному класі «звичайних» дітей і дітей з особливими можливостями.

5. Зворотня інтеграція – відвідання «звичайними дітьми» спеціалізованих навчальних закладів;

6. Спонтанна або неконтрольована інтеграція - дітей з особливими потребами відвідують звичайну школу без особливої підтримки.

Отже,  інклюзивна освіта передбачає залучення дітей з особливими можливостями  в спілкування  і спільну роботу з однолітками, що сприяє їх кращому розвитку,  наслідуванню  здорових дітей, покращення мотивації навчання, відбувається підготовка до реальних умов життя, підвищується самооцінка, розширюються види діяльності дитини, руйнуються комплекси, покращується комунікабельність. Також позитив отримують і діти які працюють з «особливими» дітьми  - це формування толерантного ставлення, моральних почуттів, моральної поведінки.

Але інтеграція «особливої» дитини в навчальний процес залежить від і від важкості захворювання. Порівнюючи дітей з особливими потребами, що навчається індивідуально і тих хто навчається в звичайних класах, можна сказати, що діти соціальні контакти яких широкі не тільки більш адаптовані до навчального середовища, але і більш розвинуті у всіх інших сферах. Тому завдання психологічного супроводу  дітей з особливими потребами це залучення дітей до інклюзивної освіти методом розширення їх соціальних контактів. Працюючи з такою дитиною треба зробити все можливе для залучення даної дитини до повноцінного шкільного життя.

Література:

1.      Волошина О. В. Інклюзивна освіта як педагогічна проблема / О. В. Волошина // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Се­рія: Педагогіка і психологія: зб. наук, праць. — Випуск 31. / редкол. : -В. І. Шахов (голова) та ін. — Вінниця : Планер, 2010. — С. 166-170.

2.  Стопяренко О. В. Гуманізація і гуманітаризація освіти на шляху духовного розвитку особистості / О. В. Столяренко // Рідна школа. — 2002. — № 3. — С. 19-22.

3.  Столяренко О. В. Традиції формування ціннісного ставлен­ня до людини у виховних моделях соціуму / О. В. Столярен­ко // Рідна школа. — 2005. — № 6. — С. 25-29.

4.  Холковська І. Л. Технологія діяльності соціального педагога: курс лекцій/1. Л. Холковська. — Вінниця: ВПДУ 2005. — 247 с.

5.  Хорошайло О. С. Виховання морально-духовних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями: авто-реф. дис. на здобуття канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Тео­рія і методика виховання» / О. С. Хорошайло. — Луганськ, 2008. — 32 с.

6.  Черняева Т. И. Социальная реабилитация «нетипичных» детей [Электронный ресурс] / Т. И. Черняева. — Режим доступа: http://www.isras.ru/nles/file/socis/2005-6/chernyaeva_ soc_rehabi.pdf

Категорія: психологія | Додав: Rayono (2011-12-23) | Автор: Габенко Людмила Іванівна
Переглядів: 836 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Вівторок, 2017-09-26, 5:29 PM
Вітаю Вас Гість

Категорії розділу

біологія [0]
психологія [6]
хімія [0]
математика [0]
ЗНО [2]

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Друзі сайту

Пошук

Пошук